МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ ЕВОЛЮЦІОНІЗМУ ТА КРЕАЦІОНІЗМУ

Автор(и)

  • Андрій Геннадійович Безродний Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, Україна https://orcid.org/0000-0003-1489-9523

DOI:

https://doi.org/10.20998/2227-6890.2023.2.01

Ключові слова:

еволюціонізм, креаціонізм, природний відбір, мінливість, творення, апорії

Анотація

У сучасному природознавстві значне місце приділяється концепції глобального еволюціонізму та еволюційна теорії в біології (зокрема). Вона вважається фундаментальною та незаперечною. Еволюціонізм прийшов на зміну раннім світоглядним уявленням про незмінність світу, які прийнято позначати терміном креаціонізм (створення). У науковій та популярній літературі еволюціонізм подається як щось принципово нове у розумінні картини світу. Чи так принципово відмінність «світу створеного» від «світу, що само твориться» (еволюційний дарвінізм)? В роботі зроблено спробу, якщо й не спростувати принципову протилежність еволюціонізму та креаціонізму, то хоча б проілюструвати прихований методологічний зв'язок між ними.

Біографія автора

Андрій Геннадійович Безродний, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна

Доцент кафедри теорії культури і філософії науки

Посилання

Brovdii V. (2013). Evoliutsiine vchennia. K. : VTs «Akademiia». 336 s.

Voronova N.V., Horban V.V., Sarabieiev V.L. (2022). Teoriia evoliutsii : navchalno-metodychnyi posibnyk dlia zdobuvachiv stupenia vyshchoi osvity bakalavr spetsialnostei 091 Biolohiia ta osvitno-profesiinykh prohram “Biolohiia”, “Henetyka”, “Biolohiia ta zdorovia liudyny”. Zaporizhzhia : Zaporizkyi natsionalnyi universytet. 93 s.

Kvasha V. (2014). Evoliutsiine vchennia: Laboratornyi praktykum. Ternopil : navchalna knyha «Bohdan». 68 s.

Koin Dzherri. (2015). Chomu evoliutsiia pravdyva. K. : Nash Format. 346 s.

Nykyforenko N.O., Nykyforenko A.R. (2019). Stanovlennia evoliutsionistskoi paradyhmy v sotsiohumanitarystytsi. Habitus. № 8. S. 7–11. Retrieved from http://habitus.od.ua/journals/2019/8-2019/8-2019.pdf

Richard Dokinz. (2020). Naihrandioznishe shou na Zemli. Dokaz Evoliutsii. Kharkiv : Knyzhkovyi klub «Klub Simeinoho Dozvillia». 432 c.

Rudyi B. (2003). Kryza evoliutsionizmu. K. : Chetverta khvylia. 116 s.

Alexander R. D. (1987). The Biology of Moral Systems. New York: Aldine de Gruyter.

Avital E., Jablonka E. (2000). Animal traditions: behavioural inheritance in evolution. Cambridge: Cambridge University Press. Retrieved from https://edisciplinas.usp.br/pluginfile.php/5062471/mod_resource/content/1/Eytan_Avital_Eva_Jablonka_Animal_Traditions_BeBookZZ.org.pdf

Bendik H. (2021). The Ecological Dimension of Natural Selection. Philosophy of Science. Vol. 88, Issue 5. P. 1199–1209. DOI: https://doi.org/10.1086/714999.

Caleb H. (2021) Review of Charles H. Pence’s The Causal Structure of Natural Selection. Elements in the Philosophy of Biology. Cambridge : Cambridge University Press. Philosophy of Science. Vol. 90, Issue 3. P. 750 – 753.

Douglas Allchin, Alexander J. Werth (2022). How We Think about Human Nature: The Naturalizing Error. Philosophy of Science. Vol. 87, Issue 3. P. 499 – 517.

Margarida H. (2022). Natural Selection of Independently Originated Life Clades. Philosophy of Science. Vol. 89, Issue 3. P. 454 – 470.

Staffan M. (2009). The dark side of evolution: caprice, deceit, redundancy. Hist. Philos. Life Sci.; 31(2): 183-99.

Sober E. & Wilson D. S. (1998). Unto Others: The Evolution and Psychology of Unselfish Behavior. Cambridge, Massachusetts: Harvard University Press.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-01-31

Номер

Розділ

ФІЛОСОФСЬКО-ПЕДАГОГІЧНІ АСПЕКТИ ДУХОВНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА: ТЕОРІЯ ТА ПРАКТИКА