СОВІСТЬ ЯК ВНУТРІШНЯ ДУХОВНА ФОРМА КУЛЬТУРИ У ЕТИЦІ І. КАНТА
DOI:
https://doi.org/10.20998/2227-6890.2023.1.02Ключові слова:
совість, обов’язок, мораль, моральність, моральна здатність, моральна істота, апріорність совістіАнотація
Стаття присвячена аналізу проблеми совісті як внутрішньої духовної форми культури у етиці І. Канта. Автор, досліджуючи проблему совісті, доводить, що совість І. Кант відсилає у трансцендентне поле, вона, за вченням філософа, своєрідний дар Бога людині. Совість закладена у людині спочатку, це внутрішній голос згори. Вона є передусім відповідальність людини перед Богом. Автор виносить на обговорення центральну ідею І. Канта, а саме: совість є суперечливим поєднання чистого та практичного розуму, як продукт прояву земного та небесного дару.
Посилання
Halushchak M. S. (2022). Sovist yak orhan sensu. Humanizm. Liudyna. Sovist. Materialy KhKhKhII Mizhnarodnykh liudynoznavchykh filosofskykh chytan, 22-24 zhovtnia 2022 r. Drohobych. S. 36-39.
Dolska O. O. (2022). Fenomenolohiia pro osnovy morali, abo pro «nezlamnist» metafizyky. Aktualni problemy filosofii ta sotsiolohii. Vyp. 37. S. 44-52.
Razvodova T. O. (2021). Kontseptualni polozhennia pro sovist v klasychnii zakhidnii filosofii. Materialy II Mizhnarodnoi naukovo-praktychnoi konferentsii «Filosofiia v suchasnomu sviti», 19–20 lystopada 2021 r. Kharkiv : Madryd. S. 111-113.
Sharovska N.B. (2015). Estetyzm yak dukhovno-svitohliadnyi fenomen : dys. kand. filos. nauk : 09. 00. 08. Kyiv. 223 s.
Kant I. (1991). The metaphysics of morals. Cambridge : Cambridge University Press, 307 p.
Kant I. (1956). Critique of practical reason. Indianapolis, IN : Bobbs-Merrill. 168 p.
