ПАРАДИГМИ ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИХ ЗАСАД ГЕНДЕРНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

Анотація

Сучасне суспільство знаходиться на шляху великих соціальних перетворень, швидкість змін та дисциплінарна розмитість конкретних наукових напрямів зумовлена тим, що сучасне суспільство є суспільством постмодерну. Постмодерн привніс до більшості наукових концепцій нові погляди, нові течії, що часто є критичними по відношенню до старих наукових досліджень. Сфери гендерних досліджень такий процес також торкнувся. Гендерні дослідження все більше відходять від концепції біологічного детермінізму, концепції сталих гендерних ролей. Суспільство та наука змінюють картину сприйняття гендерної проблематики під важелем останніх змін в соціумі, соціального життя індивіда, а також, керуючись сучасними здобутками соціально-гуманітарних наук, розробляють нові гендерні теорії, які мусять відповідати таким цілям, як: встановлення гендерної рівності, боротьба з гендерною дискримінацією, вирішення конфліктів між гендерними групами зовні та всередині самих груп. Суспільству постмодерну притаманна віра в різноманітну ідентичність, спростування сталих норм, критичне відношення до традиційних цінностей, моральних, культурних, релігійних засад. Окрім цього, суспільство постмодерну приділяє велику увагу проблематиці сексуальності, сексуальної самоідентифікації. Ці риси притаманні гендерним дослідженням, гендер перетворюється з біологічно детермінованої соціальної ролі на особисту самоідентифікацію індивіда, незалежно від його фізичних особливостей. Такий погляд суто відрізняється від класичних гендерних досліджень ХХ ст. Зміни у концепціях та цілях гендерних досліджень призводять до виникнення нової парадигми теоретико-методологічних засад гендерних досліджень. Визначення таких змін показують різницю між сучасними та класичними дослідженнями та істотній шлях наукової думки щодо гендерних питань.

Сучасні гендерні дослідження розглядають не тільки “жіноче”, а й “чоловіче”. Вивчається зв’язок між гендерними групами, гетерогенні конфлікти у групах, досліджується та формується проблематика “третього гендеру”. Такими дослідженнями керує воля до здобуття рівних можливостей, як юридичних, так і моральних, для будь якої гендерної групи. Вітчизняна сфера гендерних досліджень ще доволі відстає від світових трендів, але з кожним роком розрив, через глобалізацію та зростання актуальності гендерних доліджень зменшується. Теж саме можна сказати і про гендерний розрив як об’єкт гендерних досліджень. Статистика, що формується на офіційних статистичних даних світових соціологічних дослідів, показує, що Україна послідовно йде до зниження індексу гендерної нерівності. Приймаються нові закони, країна стає учасником великих світових проектів, які, зокрема, націлені на подолання нерівності та дискримінації за гендерною ознакою. Таким проектом, наприклад, є “план тисячоліття ООН”, чи нещодавній державний заклик щодо гендерної репрезентації в органах державної влади. Гендерні дослідження вже давно набули своєї актуальності, а прийняті практичні рішення зумовлюють покращення гендерної політики в Україні. Але інколи такі рішення є формальними або фактично не відповідають дійсності. Саме через це актуальною буде спроба визначити сучасні гендерні стереотипи, які відповідають сучасній постмодерністичній картині світосприйняття, крім того, події останніх років зумовлюють приділяти увагу новій специфіці соціального життя, епідемії COVID-2019, що об’єктивно змінили стандартне життя індивіда та внесли нове світосприйняття, поставили нові цілі та завдання науковим дослідженням, зокрема, гендерним дослідженням.